Поради батькам перед
зустріччю з учителем
У
батьків відносини зі школою часто бувають складні. За десять років багато з них
так і не можуть переступити через страх відвідування батьківських зборів,
«індивідуальної консультації», на яку періодично запрошують вчителі... Але всі
батьки розуміють — роздільність зі школою тягне за собою непривабливі наслідки
для обох сторін, не говорячи про дитину, яка є яблуком розбрату цих двох
соціальних інститутів — школи та сім’ї.
Школа не завжди може
задовольнити всі запити батьків. Зрозуміло також, що умови в ній залишають
бажати кращого, а рівень оплати праці, що існує зараз у системі освіти, не
дозволяє батькам наполягати на багатьох своїх вимогах. І все ж. Якщо подивитися
на ситуацію інакше: що залежить від нас, батьків? Як ми будуємо свої відносини
зі школою? Не секрет, що школа — це широкий простір для конфліктів, що іноді
провокуємо ми, батьки. Змінити устрій шкільної системи ми не спроможні, але,
можливо, щось змінити в собі?
— Не
вимагайте від школи більше, ніж вона може вам дати. Школа — це частина життя
дитини. У першокласників — велика, у випускників — менша... Потурбуйтеся про
те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і після школи, тоді можливі шкільні
невдачі не будуть такі руйнівні для її особистості.
— Вчителі
— як і всі люди — різні. Не узагальнюйте і не переносьте свої незадоволення на
весь колектив школи. Напевне серед педагогів є ті, з ким ви обов’язково
знайдете спільну мову.
— Під
час виникнення неприємної ситуації, пов’язаної з вашою дитиною, запам’ятайте,
будь ласка, що ви єдина людина, яка здатна виявити моральну підтримку. Ваше
завдання — у школі прояснити ситуацію. А ось інші заходи краще вживати вдома,
після спільного обговорення з дитиною.
— Приходячи
до школи, обов’язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не
особистих вражень учителів. Враження можуть бути дуже суб’єктивні, не варто
покладатися лише на них. Постарайтеся отримати різнобічну інформацію про життя
дитини й аналізуйте її самі.
— Спробуйте
також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини у класі (у школі),
але й загальну атмосферу учбового закладу. Будь-які вчинки дітей обов’язково
пов’язані з соціальним контекстом, у якому вона розвивається. Не поспішайте
робити висновки похапцем, не зрозумівши причини її поведінки.
— Не
приймайте вчительську правоту апріорі. Зрозуміло, не потрібно обговорювати з
дитиною тільки негативні якості (вчинки) вчителів, спробуйте в кожному явищі
знаходити цю крупинку корисного, яка обов’язково присутня в ньому. Вчіть цьому
дитину.
— Намагайтеся
регулярно відвідувати батьківські збори. Якщо є можливість, попросіть класного
керівника повідомити план зборів і їхню тривалість.
— На
самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі
проблеми, пов’язані з вашою дитиною, найкраще обговорювати підчас
індивідуальної бесіди з учителем. Правильно буде вибрати для цієї бесіди
спеціальний час, оскільки після зборів повноцінна розмова може не вийти, якісь
нюанси залишаться нез’ясованими.
— Подумайте,
чим би ви могли допомогти школі або конкретному учителеві? Не завжди ця
допомога мусить виражатися у матеріальній підтримці. Можливо, ви володієте
якоюсь цінною інформацією, чи маєте можливість працевлаштування школярів
влітку, чи ви могли б дати консультацію з питань, пов’язаних із вашою
професійною діяльністю, а можливо, ви можете допомогти школі в тиражуванні
навчальних матеріалів, забезпеченні комп’ютерними програмами?
— Ваша
участь в житті школи обов’язково буде сприятливою не лише для дитини, але й для
того середовища, в якому вона знаходиться.
— І
останнє. Для того, щоб навчити дитину необхідним соціальним навичкам, батьки
повинні не тільки розповідати про них, але й демонструвати на практиці.
Подумайте, будь ласка, як бачить ваша дитина ваші ділові і особисті стосунки з
учителями? Чи погодилися б ви, щоб вона будувала стосунки з іншими людьми,
користуючись вашою моделлю? Якщо так — то вас можна тільки привітати. Якщо ні —
у вас ще є час, щоб щось змінити. |